Додано (14.12.2009, 23:35)
---------------------------------------------
о, і ще один кумедний віршик)) недавно написаний))

Ми з тобою незнайомі,

Віртуальний світ - наш дім,

Ми тепер в он-лайн полоні,

Посміхнуся тобі в нім)

Я спитаю: «Аську маєш?»

Ти напишеш номер свій,

Свій ти вже на пам’ять знаєш,

Але вивчиш ще і мій))

Ми до ранку в інтернеті

І говорим про життя,

Ми одні на всій планеті,

Тільки ми... Лиш ти і я...

І ти ідеш,чи то пливеш-
і не знаєш,чого ти ждеш,
небесні сльози тебе вмивають,
вони твій шлях вже добре знають..
А ти ідеш,чи то пливеш,
легенький вітер-і впадеш,
утонеш в тих небесних сльозах-
це буде їхня тобі помста.

І ось якось раптом ти очі відкрив,
і де ти мав серце-з"явився там лід,
і біль дуже гострий пройшовся тобою,
й забувши про щастя вдавився тугою.
І ти підеш,та ось-впадеш,
ще трішечки-і просто вмреш,
а люди збоку пробігають-
тебе бездушно оминають.
А ти підеш,і знов впадеш,
чоло своєю кровью втреш,
і мов у долі у полоні
ти зникнеш полум"ям зі стоном...
Та дівчина збоку якась проходила,
проникливим поглядом тебеохопила,
задумалась,сіла і заридала-
і серце в лодоні тобі передала.
А очі її враз потемніли;
склонені руки в момент поблідніли,
шатнулась у боки легенько
і впала мертва.І без серденька

«Сумна доля»
Плакуча верба над водою схилилась,
Неначе від вчора ще Богу молилась.
Що ця красуня бачить вві сні?
Які звучать лиш у серці пісні?
Вічного спокою прагне душа,
Яка ж це прекрасна душевна краса.
Схилилась і думає думи свої,
В думках проминають всі біди страшні.
Хто ж допоможе? Де підтримку шукати?
Як всі проблеми свої розв’язати?
Заручниця власного тіла свого,
Як же ненавидить зараз його!
Душа прагне волі, правди й свободи,
Потрібно для цього лиш Божої згоди.
Стоїть, наче дівчина, коло води,
Що кожного ранку приходить сюди.
Вінки заплітає і тужить сама,
Бо просто не знає – його вже нема...
__________________________________________

«Внутрішній монолог»
А на вулиці зараз йде дощ,
Краплі падають знов хаотично,
А вона все сидить і мовчить,
На душі в неї якось незвично.
Так багато емоцій на раз,
Так багато новин навалилось!
Вона не чує, напевно, вже нас,
Бо вже в світі своєму закрилась.
Метушиться навколо усе,
Рої бджіл звідусіль налетіли,
Всі кричать щось для неї нове,
Ще хвилина й вона би зомліла.
Та все ж встигло сміливе дитя
Занирнути у внутрішній світ свій.
Не шукає назад вороття,
Тут їй добре, тут всі їй привітні.
Все, ось нарешті сама,
І з думками зібратися може,
Бо там змоги такої нема,
Там ніхто у біді не поможе.
Так, на вулиці зараз йде дощ,
А вона трішки вже розуміє,
Що краплини падуть просто так,
Роблять те, що найкраще уміють.
То чому б не робити так їй?
Та не те що уміє – що хоче,
Вибирати заняття самій
І робити його так охоче.
Але що хоче бідна душа?
Хоча бідна все ж тут не підходить,
Бо багата насправді вона,
Та до декого це не доходить.
Отже, хоче вона лиш одне:
Знати правду й нічого, крім неї,
Бо завжди брешуть їй щось дурне,
І в тім в’язне вона, наче в клеї.
А на вулиці зараз йде дощ...
Краплі падають знов хаотично,
А вона все сидить і мовчить,
На душі в неї якось незвично.

Додано (17.12.2009, 23:31)
---------------------------------------------
От свіженький)) 5 хв назад написаний)) можна сказати - прем'єра =)

(дякую людині, яка відновила в мені ці почуття...цей біль...ці переживання...адже, якщо людина відчуває біль – значить вона живе...)

Хто ж придумав біль той сильний,
Хто ж такий жорстокий?
У житті, як в п’єсі мильній
Всі ми одинокі.

Хто ж придумав те кохання,
Ту страшну безмежність,
Коли з ночі і до рання –
Сльози і залежність?

Хто придумав страшну муку
І печалі море,
Хто придумав ту розлуку,
Безнадійність, горе?

І так важко зрозуміти,
Що з тобою інша,
Так набридло вже терпіти –
Це набридло всім вже.

Що ж, залишити як є
Й тебе відпустити?
В серце плюнути своє
І кохання вбити?

Може й так, а може й ні,
Цього ще не знаю,
Слово я даю тобі –
Це усе міняє.

Скажеш так – буду твоя
Тілом і душею,
Скажеш ні – твоє життя
Я покину. З нею

Ти живи собі спокійно,
Але ж зрозумієш,
Що не так усе надійно,
Думати ти ж вмієш.

Може зараз зваж все краще,
Щоб не помилитись.
Не таке життя й пропаще,
Головне не збитись...

Додано (17.12.2009, 23:43)
---------------------------------------------
Naomi-Nyu, вай, зая, і тобі спасибі =))) люблю!)

eXTAZY, Шевченко в жіночій подобі

Naomi-Nyu, ай ем нот скептик!