Почали писати власну музику, до цього давно знали один одного та грали разом. З самого початку було вирішено робити матеріал українською мовою. Початком особистої творчості стала пісня “Молитви”.

Після її написання розгортається концертна діяльність команди (творчий матеріал складав також із перекладів англомовних пісень відомих зарубіжних команд), яка тривала, нажаль, не довго. Через деякий час команду покидає вокаліст і наступає період творчої кризи. Через відсутність концертів музиканти все рідше збиралися на репетиції.

З часом репетиції припинилися взагалі. Команда не перестала існувати, але, разом з тим, зовсім не проявляла активності. Далі команду залишає гітарист. Здавалось, ще одна нікому невідома команда з периферії зазнала поразки. Період такої собі “Великої депресії” продовжується до серпня 2005 року. Літом цього ж року барабанщик потрапляє в аварію. Чудом всі пасажири та водій залишаються живими - мабуть, там зверху Хтось сказав, що цій людині ще не прийшов час піти на небеса.

Після цієї події наступив переломний період в історії команди. Зв'язок між давніми друзями та думка про те, що все повинно бути звсім інакше дали про себе знати та вирвались із глибини душі на зовні...

В гурт повертається гітарист. Трохи пізніше в команді з'являється клавішник
Починається інтенсивна робота над матеріалом. Стиль виконання кардинально змінюється.
Кожний текст, кожна пісня пишеться на основі переживань, які відчувають музиканти...
Відроджуються концерти. Здобувається перемога у відбірному турі Всеукраїнського фестивалю “Червона Рута”, виступи в різних містах та регіонах України, запис demo.

Цей період можна назвати початком справжнього гурту “E-42”, такого, яким він являється до сих пір...
Сьогодні до складу гурту входять:

Бондаренко Олег - гітара, вокал
Безверхий Юрій - барабани, вокал
Біланенко Андрій - бас
Чернухін Віктор - клава, неземні звуки)

Детальніша інформація, онлайн-прослуховування та інше тут:
Доступно тільки для користувачів