"Герд Френцен потерял всякую надежду снова встать на ноги после аварии на мотогонках, которая произошла по вене Одержимого сплава. Но ему был дан второй шанс. Теперь он охотник на них. И помогая особому отряду по борьбе с этими тварями ему предстоит узнать цену его выздоровлению. Тем временем Он наблюдает за ним..."

Я прошел сквозь жар огня,
Вслед пылала мне земля,
Ветры пели гимны крови...

Сьонен???

Знайшов трохи кращий опис:
"В предшествии Конца Света, между предвестниками Апокалипсиса разразится настоящая война! Кровавая бойня, в которую будут втянуты невинные люди. Любовь и ненависть, дружба и предательства, прошлое и настоящее сойдутся в последней схватке за этот Мир."

P.S. Вже докачую останні серії(походу їх зараз є 20) класна анімешка!!!

Я прошел сквозь жар огня,
Вслед пылала мне земля,
Ветры пели гимны крови...

Аніме зароджується на початку XX століття, коли японські кінорежисери почали перші експерименти з технікою мультиплікації, винайденою на Заході. Засновником традицій сучасного аніме став Тедзука Осаму, знаний як «бог аніме і манґи»[3] — він заклав основи того, що пізніше еволюціонувало в сучасні аніме-серіали. Наприклад, Тедзука запозичив у Діснея і розвинув манеру використання великих очей персонажів для передачі емоцій; саме під його керівництвом виникали перші твори, які можна віднести до ранніх аніме[4].

Перші японські анімаційні фільми були маленькі — від однієї до п’яти хвилин, і робилися вони художниками-одинаками, що намагалися відтворювати ранні досліди американських і європейських мультиплікаторів. Також особливістю раннього аніме можна назвати те, що у героїв було по чотири пальці. Це давня, ще американська традиція, пов'язана з тим, що чотири пальці простіше малювати, і виглядають вони краще. Згодом п'ять пальців стало аніме-стандартом. Пов'язано це було з протестами організацій, що захищають права однієї з верств населення — буракумін. Оскільки останні у минулому працювали зі шкірою і м'ясом чотириногих тварин, вираз і жест «чотири пальці» були їх образливим позначенням.

Найпершим японським анімаційним фільмом вважається «Новий альбом нарисів» («Декобоко Шін Ґате», (1917) Декотена Шімокави (він малював крейдою на чорній дошці і знімав свої малюнки на плівку). Також у 1917 році був створений «Як краб помстився мавпі» («Сару Кан Кассен») Сейтаро Кітаями, а у 1918 році — його ж «Момотаро». Жоден з цих фільмів не зберігся.

«Divine Sea Warriors» (1944) — перший повнометражний аніме фільм

У 1963 році Осаму Тедзука, заснував студію «Mushi Productions» і випустив свій перший аніме-серіал «Tetsuwan Atom». Це стало початком буму аніме.

Протягом 1970-х аніме активно змінювалося, розриваючи зв'язки зі своїми іноземними прабатьками і народжуючи нові жанри, такі, як меха. З'являлися такі твори, наприклад, як «Lupin III» або «Mazinger Z». Багато відомих режисерів, зокрема Міядзакі Хаяо і Осії Мамору, розпочали свою кар'єру у ці роки.

До 1980-тих аніме і манґа широко розповсюдилися в Японії, і переживали свій так званий «Золотий вік». Були випущені перші серіали з циклу «Gundam», почала свій шлях до вершини Руміко Такахаші. У 1988 році повнометражний фільм «Akira» встановив рекорд бюджету аніме-фильму і створив абсолютно новий стиль анімації.

1990-і і 2000-і роки стали часом широкого визнання аніме за межами Японії. «Akira» і «Ghost in the Shell», що вийшов у 1995 році, вперше об'єднали традиційну анімацію і комп'ютерну графіку, здобули популярність у всьому світі. У 1997 році повнометражний аніме-фільм «Принцеса Мононоке» зібрав 160 мільйонів американських доларів в Японії.

За майже сторічну історію аніме пройшло довгий шлях розвитку від перших експериментів в анімації, фільмів Тедзуки до нинішньої величезної популярності у всьому світі. З роками сюжети аніме, спочатку розрахованого на дітей, ставали все складнішими, проблеми, що висвітлюються, все серйозніше.

З'явилися аніме-серіали, розраховані на підліткову аудиторію — хлопців і дівчат тінейджерського віку. Ці серіали знайшли фанатів і серед дорослих, а в окремих випадках навіть літніх людей. У своєму розвитку аніме мусило наздоганяти манґу, яка зародилася набагато раніше і на той час вже завоювала популярність серед населення Японії.

Сьогодні аніме є унікальним культурним явищем, яке об'єднує як серіали для дітей (жанр кодомо) — аніме в його початковому розумінні, так і підліткові твори, часто серйозні — сьонен (аніме для хлопців), сьодзьо (аніме для дівчат) і навіть повноцінне «доросле» аніме. У окремий напрям виділився хентай — аніме порнографічної спрямованості, і його відгалуження, яой і юрі, що оповідають (часто без еротики або непристойностей) про відносини між людьми однієї статі — чоловіками або жінками відповідно.

БЕЗ ВОГНЮ НЕ ПРОЖИВЕШ!!!

Японське слово «аніме», що означає «анімація», пускає коріння до англійського слова «animation» (яп. アニメーション), запозиченого і скороченого до трьох складів. Не зважаючи на більшу поширеність скороченої форми – «аніме» – обидва слова мають однакове значення в японській мові: вони позначають будь-яку анімацію, незалежно від її стилю і країни виробництва. За розповсюдження японської анімації за межі Японії, слово стало входити у склад інших мов як позначення анімації, яку вироблено в Японії або що має характерні для неї стилістичні ознаки.

У японській мові повністю відсутній силовий наголос, тому японські слова звичайно одержують наголос залежно від традицій вимови мови-позичальника. Слово «аніме» в українській мові сталого наголосу не має, поширено два варіанти вимови – аніме́ та а́німе (останнє ближче до оригіналу).

Особливості жанру

Анімація Японії відрізняється від анімації інших країн, в першу чергу, тим, що є замкнутим культурним пластом, включає безліч унікальних сюжетних і ідейних символів, шаблонів, стереотипів і типажів. Простими прикладами можуть служити специфічні для аніме жанри, на зразок меха.

Крім того, японська анімація виділяється загальною спрямованістю певної частки творів на дорослішу аудиторію, що виражається в більшій увазі до філософської і ідеологічної складової, переважанні «дорослих» мотивів в тематиці, і, зокрема, меншою табуйованістю тем сексу і насильства в культурі в цілому.

Велика частина аніме створюється з розрахунком на конкретну, часом досить вузьку, цільову аудиторію. Критеріями ділення можуть бути стать, вік, психологічний тип глядача. Вибраний таким чином метажанр задає загальну спрямованість твору, впливаючи на його сюжет, ідеї і навіть стиль малювання. Дитяче (Кодомо) аніме складає лише частину від всієї анімаційної продукції, що випускається на території Японії.

Графіка

Таблиця емоцій

Малознайомі з аніме люди серед ознак аніме зазвичай в першу чергу згадують великі очі персонажів. Насправді, аніме-персонажі виділяються не стільки розміром очей, скільки увагою, приділеною їх деталізації по відношенню до всієї решти особи. Ніс і рот зазвичай зображаються декількома хвилястими лініями, за винятком моментів, коли персонаж говорить. Проте існують твори, в яких використовується «реалістичне» малювання, — ніс, рот і скроні рівно з іншими деталями малюються і затінюються з більшою точністю. По очах часто можна зробити висновки про персонажа в цілому. Позитивні, веселі, доброзичливі головні герої зазвичай малюються з великими, блискучими, повними життя очима; замкнуті, похмурі або негативні мають звужені очі, іноді закриті або відтіняються чубом, часто їх малюють схожими на очі якого-небудь гострозорого хижого птаха або змії; хитрі або підкреслено-ввічливі персонажі мають очі лисиці – наче весь час закриті, ніби персонаж постійно посміхається, проте приблизно такі ж формою можуть мати і звичайні соні; якщо персонаж не є романтичним, але при цьому не злий, хитрий або замкнутий, художники можуть забезпечити його достатньо великими очима, але з маленькими зіницями-крапками; крім того, якщо персонажа раптом позбавляють магічним засобом волі або навіть душі, його очі втрачають блиск і стають млявими — з них зникають всі відблиски. У дітей очі зазвичай зображені дуже великими, люди похилого віку ж (за украй рідкісним виключенням) мають очі маленькі, з маленькими зіницями. Окуляри є додатковим засобом виразності, будучи неодмінним атрибутом ерудитів (на противагу ексцентричним геніям), різних скромниць або отаку.

Волосся в аніме зазвичай складається з пасм. Зачіски персонажів можуть мати найрізноманітніші, деколи дивовижні форми і кольори. Волосся, а також деталі одягу персонажів, часто підпорядковують вітру або інерції, примушуючи їх несинхронно рухатися при переміщеннях персонажа. Волосся різних кольорів спочатку було способом «персоніфікувати» героїв, зробити їх помітно різними. Сьогодні, коли образи персонажів опрацьовуються аж до найдрібніших деталей особистості та манер поведінки, різноколірне волосся не є необхідністю, швидше – традицією. Крім того, колір волосся часто відображає характер персонажа. Наприклад, руде волосся є характерним індикатором запальності (Аска з «NGE», Ліна Інверс з серіалу «Рубаки»). Світле волосся також указує на іноземне походження героя, оскільки більшість японців мають темне волосся.

В порівнянні із «західною» анімацією тіло та його частини (за виключенням обличчя) малюються незрівнянно реалістичніше, вцілому анатомічні пропорції людського тіла дотримуються досить точно.

Деякі види класичного і сучасного малювання персонажів

Оскільки аніме-серіали зазвичай демонструються на телебаченні з частотою біля серії в тиждень, для їх створення задіюють штат з сценариста, режисера, дизайнера і декількох десятків аніматорів. Крім того, щоб укладатися в графік виходу, по можливості, без втрати якості, використовуються так звані «прийоми обмеженої анімації». Вони включають перемальовування окремих частин малюнка із збереженням більшої частини картинки незмінною, статичні задні плани, спрощені форми передачі емоцій.

Передача емоцій в аніме є приводом для окремої розмови. Крім традиційних для аніме видів прояву відчуттів персонажем — зміною виразу обличчя або тону його голосу, використовується ряд інших прийомів. Емоції можуть зображатися підкреслено нереалістично, гіпертрофовано – персонажі говорять із закритими очима, щоб передати безапеляційність, або приймають картинно демонічний вигляд, коли проявляють гнів. У комедійних ситуаціях, з метою показати несерйозність відчуття, застосовуються піктограми, такі, як картинка «крапельки поту» або вен, що виникають поверх голови героя, або в рамці над нею.

Крім «серйозного» малювання існує також популярний стиль «чібі» або «super-deformed» (SD), в якому персонажі малюються спрощено, з непропорційно великими головами і очима на півобличчя. Зазвичай SD-малювання застосовується в комедійних ситуаціях, оскільки видає явну несерйозність, пародійність того, що відбувається. Проте, існують серіали, цілком зроблені в такій манері; тут малювання використовується, щоб створити симпатію до «маленьких і пухнастих» головних героїв. Так, наприклад, в комедійному серіалі «Сім образів Ямато Надешіко» головна героїня 90 % екранного часу проводить в своїй чібі-формі, поводячись так, немов абсолютно не від світу сього. Інші ж персонажі, адекватніші, зображені, відповідно, цілком звичайними.

БЕЗ ВОГНЮ НЕ ПРОЖИВЕШ!!!

Як і у випадку кінематографу, різноманітність сюжетів аніме обмежена лише фантазією сценариста. Разом з аніме, що розповідають про паралельні реальності і космос, існують аніме, що описує історичні події, або що навіть відтворюють повсякденне життя головних героїв в звичайному Токіо. Проте, різні жанри накладають різні відбитки на сюжети аніме, і часто визначають загальну манеру побудови або ключові моменти сюжетної лінії серіалу.

Аніме «Bleach» – один з найвідоміших представників жанру сьонен

Так, наприклад, твори, звані «сьонен-пригоди» (shounen-adventure – пригоди для хлопців) часто мають передбачений канонічний вигляд: велику частину серіалу головний герой збирає команду прихильників і вчиться новим прийомам ведення бою, долаючи при цьому дрібні проблеми, щоб врешті-решт перемогти свого головного супротивника. Після цього серіал або закінчується, або повертається до початку: позначається сильніший, найнебезпечніший ворог. Один такий цикл іноді називають аркою (від англ. arc). Прикладом класичної shounen-adventure може служити «Rurouni Kenshin» – епос про Хімуру Кеншіна, самурая часів реставрації Мейдзі, який уміє, але не хоче більше вбивати.

Поширено також нестандартне схрещування звичних шаблонів. Наприклад, комедія/бойовик «Сталева тривога» оповідає про молодого, але бравого вояка Соске Саґару, якого призначили на навчання в школу – охороняти потенційну жертву. Гармонійне переплетення шкільних комедійних сценок і серйозного воєнізованого сюжету компенсує недоліки обох ліній окремо.

Не дивлячись на велику кількість серіалів, зроблених за канонами жанру, великою є і кількість оригінальних творів. Прикладом серіалу з нестандартною сюжетною лінією може служити «GANTZ» – бойовик, головні герої якого – Кей Куроно і Масару Като – загинули під колесами поїзда метро, але воскресли нерухомою чорною кулею, що займає половину кімнати в токійському готелі, – для того, щоб брати участь в жорстокій грі на виживання, вийти з якої можна, лише заробивши 100 очок.

Всесвіти, в яких відбувається дія серіалів, можуть приймати будь-які форми, від класичних фентезі-світів до популярізованого американськими авторами кіберпанку («Ghost in the Shell», «Serial Experiments Lain») або розвиненого аніме паропанку («Fullmetal Alchemist», «Стімбой»). Історії фантастичних світів можуть серйозно відрізнятися від звичної нам: наприклад, в аніме «Fullmetal Alchemist» замість фізики розвинено мистецтво алхімії, в аніме «Trigun» дію відбувається в далекому майбутньому, на пустинній планеті, серед останків втрачених технологій. Серіал «Вовчий дощ» малює постапокаліптичний світ, в якому люди одного разу програли самі собі, і залишили величезні поля битв, усіяні скелетами бойових механізмів.

Велика частина аніме-серіалів має яскраво виражений емоційний та ідейний підтекст. Акуратно, зазвичай без фальшу, режисер образами створює відповідний емоційний фон для передачі своїх думок. Популярними ідеями є: ідея стійкості, небажання здаватися як завгодно могутнім людям або обставинам, ідеї самовизначення і вибору життєвого шляху, мораль людини. Різний вік цільової аудиторії часто впливає на ідейний підтекст твору: сьонен, що звичайно адресуються хлопцям старше за дванадцять років, частіше містять «простий» емоційний ряд (не здаватися, захищати друзів, і т. д.) з меншим опрацьовуванням деталей, ніж філософські або психологічні твори для дорослих. «Простота», проте, не означає, що ідеї таких серіалів «дитячі» або навіть «наївні», «максималістичні» – або що такі серіали не розраховані на старше покоління. У серйозніших серіалах розглядаються питання сенсу життя, моралі, проблеми ескапізму, самотності і розділеності людей, релігії.

Часто сюжет і стилістика аніме запозичуються з твору, що екранізується, зазвичай – манґи або «легкої новели». Іноді при цьому сюжет аніме може достатньо сильно відрізнятися від сюжету манґи: так, в аніме можуть бути додані герої, відсутні в манзі, змінена кінцівка і тому подібне.

БЕЗ ВОГНЮ НЕ ПРОЖИВЕШ!!!

Однією з особливостей яка відрізняє манґу та аніме від їхніх західних аналогів, — розвинена символічно-графічна мова, що дозволяє декількома штрихами передати досить складні емоції або виразити характер героя

Зовнішній вигляд персонажа:
Колір волосся часто позначає характер героя: руде — запальний, біле — спокійний, чорне — щось середнє. Тут слід враховувати, що для темноволосих японців чорний колір волосся є нейтральним, а інші підкреслюють якусь відмінність від середнього. Також внаслідок того, що колір волосся в них майже однаковий, різнокольорові чуприни аніме-персонажів сприймаються японцями в першу чергу саме як алегорія, а не як справжній колір.
Розмір очей і ступінь їх блиску показує молодість героя, його відкритість світу. Також великі очі є ознакою краси. Тому в класичному аніме чим старіше персонаж тим менші його очі і навпаки, найбільші очі в маленьких дітей, в жінок очі більші ніж в чоловіків тощо
Карикатурно-маленькі (чібі) зображення героїв — ознака того, що герой поводиться по-дитячому.
Іноді герої непритомніють, якщо уражені чимось до глибини душі.
Дуже важливий одяг персонажів, особливо у фентезі. По ньому можна дізнатися рід занять персонажа.

Дії персонажів:
Мимовільне чхання — про персонажа у цей момент хтось подумав.
Навколо персонажа виникають вогні полум'я або бурхливі хвилі — персонаж розлючений.
Легкий мерехтливий ореол навколо персонажа – персонаж стоїть під дощем.
Потоки сліз з очей — гумористичний прийом, персонаж гірко плаче, але серйозно до причини його плачу ставитися не варто.
Хрестики на обличчі чи голові — персонаж нервує (злиться, гнівається) або боїться. Початково зображувалися зморшки від напруги, з часом вони перетворилися на схематичний знак.
Крапля поруч з головою — крайнє здивування, найчастіше на незрозумілий вчинок, недоречні слова чи дивні думки інших персонажів. Використовується як правило для того, щоб показати реакцію оточуючих на дії персонажа.
Несподіване падіння персонажа на рівному місці, чи рідше втрата свідомості — реакція на сказану кимось дурість, ситуація має відтінок ніяковості, тобто тому хто так реагує небайдужа реакція інших на сказане. Первісно падіння розглядалося як спроба відволікти увагу інших від сказаного.
Кров з носа — юнацька збентежена (перебільшена) реакція на сексуальну сцену або голу дівчину. Натяком на цей штамп є часті сцени де в персонажа чимось заткнуто ніздрі (щоб кров не текла від збудження).
Люта реакція на дрібний поріз на обличчі — в Японії фраза «у вас дуже красива шкіра» — один з найсильніших компліментів, тому приділяється велика увага до краси обличчя. Саме тому такі сцени часті перед чи підчас поєдинків. Навіть якщо герой показово спокійно сприймає подібну подряпину це щось на зразок рукавички — після такого бій вже неминучий.
Відрізання волосся — знак відмови персонажа від свого поточного життя. Після цього він «вмирає» для свого колишнього кола спілкування і йде в мандри, щоб не повертатися.

БЕЗ ВОГНЮ НЕ ПРОЖИВЕШ!!!

Для передачі емоційних відтінків і управління настроєм глядача в аніме, як і в кіно, активно використовується звукова і музична складові. Аудіодиски з музичним супроводом після виходу серіалу видаються окремо, і часто можуть конкурувати за популярністю з звичайними альбомами співаків. Тому виконанням пісень і створенням музики для аніме звичайно займаються відомі і найталановитіші співаки, групи і композитори.

Найактивніше в аніме використовується так звана «атмосферна музика» – тематичні композиції, використовувані для задання тону сцени. Відкриваюча і закриваюча пісні зазвичай виконуються відомими поп-зірками або музичними групами і є невід'ємною частиною аніме-серіалу. Відкриваюча композиція створює у глядача потрібний настрій для проглядання серіалу, відновлює в пам'яті його загальний настрій. Закриваюча композиція може підкреслювати ключові моменти аніме, його ідеї в цілому, і зазвичай помітно спокійніше, ніж відкриваюча. Обидві композиції є в деякому роді «візитною карткою» аніме: перша знайомить глядача з серіалом, а друга підводить підсумки серії.

Актори, що озвучують ролі в аніме, називаються японським словом «сейю». Професія сейю популярна і розвинена в Японії, ось чому озвучення аніме-серіалів вигідно відрізняється від аналогічних робіт в інших країнах. Багато сейю за сумісництвом також є естрадними виконавцями – наприклад, сейю Меґумі Хаясібара, що брала участь в створенні більш ніж півсотні серіалів неймовірно популярна і як співачка. Вона ж і записувала тематичні пісні для деяких із знятих при її участі аніме.

Окрім звичайних альбомів («OST», англ. Original Soundtrack) з музикою з серіалу, сейю іноді видають колекційні набори дисків, присвячених конкретним персонажам, так звані «альбоми персонажів». У них включаються композиції, присвячені в аніме цим персонажам, пісні цього виконавця і аудіовставки – завдяки яким у глядача складається враження, що пісні виконує сам персонаж. Також видаються «диски з аудіопостановками», що містять невеликі аудіо-дополненія до серіалу, зазвичай не пов'язані з головною сюжетною лінією, або пародійної спрямованості.

БЕЗ ВОГНЮ НЕ ПРОЖИВЕШ!!!

Ділення аніме на жанри дуже розмите. Аніме ділять:
За цільовою аудиторією (кодомо, сьодзьо, сьонен, сейнен, дзьосей)
За стилями оповідання (комедія, драма, романтика, і т. д.)
За антуражем і технологіями (меха, кіберпанк, шкільна історія, фентезі, паропанк, і т. д.)
За психологією, цілям і відносинам персонажів (сентай, спокон, махо-сьодзьо, гарем)
За наявністю і деталізації сексуальних сцен (етті, хентай)

Формат аніме

Аніме, як і інша відеопродукція, створюється з розрахунком на певний вид розповсюдження. Ці засоби включають показ по телебаченню, в кінотеатрах, продаж на відеоносіях, розповсюдження через інтернет. Вибраний метод накладає свій відбиток на твір, оскільки істотно різняться і виробничі процеси, і бюджети, і умови перегляду. Так, в телесеріалі, через його природу можна умістити значно докладнішу розповідь, ніж у фільм, проте якість малювання часто сильно поступається фільмам і OVA, оскільки серіал зазвичай не розрахований на повторний перегляд.

Якщо твір виявився успішним, то іноді виходять його продовження або перевидання в інших форматах. Наприклад, відомий серіал «Tenchi Muyo» спочатку вийшов як OVA з декількох серій. Згодом з'явилися декілька фільмів, три сезони телесеріалу по 26 серії кожен, а також декілька додаткових історій (англ. spinoff).

Незалежно від початкового формату, будь-яке аніме рано чи пізно виходить на відеоносіях, зазвичай – на DVD.

БЕЗ ВОГНЮ НЕ ПРОЖИВЕШ!!!

Телесеріал (TV) – аніме, що складається з безлічі коротких розділів (серій), призначене для показу по телебаченню з певною періодичністю (зазвичай одна серія в тиждень). Як правило, тривалість однієї серії складає 22–24 хвилини, що разом з рекламою утворює стандартний блок в програмі віщання – півгодини. Іноді зустрічаються серії по 12 хвилин – для показу відразу двох серій блоком. Ще рідше можна зустріти п’яти- і трихвилинні серії.

Тривалість серіалу зазвичай дорівнює сезону, що складається з 12-13 серій (оскільки в тривалість календарного сезону укладається 12-13 тижнів). Найбільш поширені серіали з 24-26 серій, хоча існують як значно довші, за сотню серій («InuYasha», «One Piece», «Naruto»), так і коротші («Hellsing», «Неспокійні серця»). Останні, втім, зустрічаються рідше, ніж 26-серійні, тому часто під «сезоном» розуміють саме піврічні набори серій.

OVA

OVA (англ. Original Video Animation, «Анімація, створена для продажу на відео») – аніме, створене спеціально для випуску на відеоносіях, таких як відеокасети або DVD. Зазвичай OVA є фільмом або коротким серіалом – від двох до шести серій, який створюється без розрахунку на показ по телебаченню. Проте, трапляється, що популярний OVA-серіал все-таки потрапляє на телеекрани. В даний час стандартна тривалість однієї серії OVA – 23–25 хвилин, практично як і телевізійної. У 1980-х же і на початку 1990-х випускалися годинні і довші OVA.

OVA часто використовується для перевірки потенційної аудиторії серіалу – багато відомих творів починалися з коротких і дешевих вдало розпроданих OVA, а потім наново перезнімалися в повноцінний серіал для показу на телебаченні (наприклад, «Ah, My Goddess!», що отримала продовження у вигляді двох сезонів після успіху OVA). З іншого боку, багато популярних телесеріалів обзаводяться OVA-доповненнями, але в цьому випадку на засобах не економлять і випускають продукт, що не поступається за якістю телесеріалу. Також у форматі OVA випускають свою творчість маловідомі або небагаті студії. Часто OVA версії виявляються цікавішими і кращими подальших TV версій – авторам доводиться «розтягувати» OVA-сюжет на формат серіалу.

БЕЗ ВОГНЮ НЕ ПРОЖИВЕШ!!!

Фільм – аніме, призначене для показу в кінотеатрі. Як правило, це повнометражні (від 50 до 120 хвилин) фільми, що відрізняються вищою в порівнянні з іншими форматами якістю анімації і, відповідно, вищими витратами на виробництво. Повнометражні аніме представлені як самостійними творами, так і доповненнями до популярних телесеріалів. У окремих випадках після успішної демонстрації повнометражного фільму випускається телесеріал. Прикладом такого може служити стрічка «Ghost in the Shell», після виходу якої був створений серіал «Ghost in the Shell: Stand Alone Complex».

TV-Special

TV-Special (Додаткова або бонусна серія) – іноді довша, іноді не пов'язана з базовим сюжетом телесеріалу історія, показана у формі окремої серії по телебаченню. Зазвичай додаткові серії створюються до свят, змін сезону телесеріалу, іноді виходять після завершення показу аніме на телебаченні. Часто тривалість додаткової серії перевищує стандартну і досягає 50 хвилин, тобто з урахуванням часу на рекламу складає годину ефірного часу.

Сюжет бонусних серій зазвичай тісно пов'язаний з сюжетом телесеріалу, але не обов'язково прямо його продовжує. Іноді він є відгалуженням основного сюжету, іноді показує сцени серіалу з інших точок зору, з несподіваних сторін. Часто бонусна серія замкнута, тобто працює з сюжетом серіалу, але абсолютно не міняє поточний стан речей – таку серію можна пропустити і нічого не зміниться. Зазвичай, проте, для розуміння бонусних серій потрібне знання передісторії серіалу.

ONA

ONA (англ. Original Network Animation, «Анімація, створена для мережі Інтернет») – аніме, спеціально створене для розповсюдження в Інтернеті. Твори, створені як ONA, поки що дуже рідкісні, і зазвичай їх тривалість невелика. Прикладом такого формату може служити 4-хвилинне доповнення до серіалу «Azumanga Daioh»: «Azumanga WEB Daioh».

Структура серії

Кадр з серіалу «School Rumble» з текстом пісні, який був в оригінальній японській версії (внизу) і доданий англійський переклад пісні, і транскрипція латиницею у вигляді караоке

Серії більшості аніме-серіалів мають наступну структуру:
вступ
початковий ролик (англ. opening)
«частина A»
заставка
реклама
заставка
«частина B»
фінальний ролик (англ. ending)
кадри з наступної серії.

«Частина A» і «частина B» – це і є власне серія.

Початковий ролик

Початковий ролик, або опенінг (від англ. opening), як правило, вдає із себе анімацію, що зображає головних героїв аніме. Триває опенінг, як правило, рівно півтори хвилини, і супроводжується музикою, написаною спеціально для цього аніме. Протягом всього часу ролика демонструються титри – імена творців аніме, композитора, автора оригінальної манґи (якщо серіал знятий по манзі), імена сейю, що озвучують головних героїв і інша інформація пов'язана з виробництвом або сюжетом аніме. Іноді вступний ролик також включає субтитри з текстом пісні на японській мові.

Фінальний ролик

Фінальний ролик, або ендінг (від англ. ending) – вдає із себе, загалом, те ж саме, що і опенінг, тільки має істотно скромнішу анімацію (часто просто набір стоп-кадрів), спокійнішу музику. Титри теж докладніші. Іноді присутні і субтитри фінальної композиції. Якщо завдання опенінга – настроїти глядача на сприйняття серіалу, повідомити йому відповідний настрій, то ендінг повинен вивести глядача з цього стану, що особливо актуально для серіалів з динамічним або психологічним сюжетом.

Заставка

Заставка – дуже коротка сцена, тривалістю близько двох секунд, зазвичай весела, служить сигналом початку і закінчення реклами. Іноді взагалі відсутня, іноді зливається з основним оповіданням серіалу, тобто на кінець частини «А» і початок частини «Б» накладається деякий текст або ефект (звичайно назва серіалу), що і сигналізує про кінець першої частини і початок другої. Такі заставки зазвичай бувають тільки у телесеріалів, але можуть зустрічатися і у OVA, куди вставляються швидше за інерцією, ніж з потреби.

У телесеріалів, крім того, може бути присутнім короткий вступ, що з'являється перед початковим роликом і містить зав'язку сюжету серії. Після ендінга часто вставляється невеликий ролик що містить інформацію про наступну серію для підтримки інтересу до телесеріалу у глядача.

Розповсюдження

Аніме-серіали видаються на території Японії офіційними власниками авторських прав, і зазвичай публікуються на DVD-дисках і відеокасетах незабаром після виходу на екрани.

На територіях інших країн працюють фірми-дистриб'ютори, що купують в Японії права на переклад і видання серіалу, і публікують його на DVD. Часто також отримуються права на демонстрацію серіалу по телебаченню. У такому разі фірма-перекупник може укладати з телеканалами контракти на показ отриманого аніме.

Проте, далеко не всі відомі аніме-серіали ліцензіюються. Тому вельми популярним є фенсабберство – створення неофіційних субтитрів до офіційного реліза. Фенсаб-релізи найчастіше випускаються навіть ще до того, як виходить DVD версія в самій Японії. Зазвичай субтитри розповсюджуються накладеними на оригінальну картинку у відеопотоці, знятому з цифрового японського ТБ і стислому одним з сучасних кодеків, а також з оригінальним японським звуком. Хоча іноді зустрічаються і зовнішні субтитри. Крім того, набирають популярність релізи з вбудованими субтитрами, що відключаються, в форматі «.mkv» або «.ogm».

Критика аніме

Разом із зростанням популярності аніме за межами Японії, збільшується і число супротивників цього виду мультиплікації. Найсерйознішу критику викликає надмірна, на думку багатьох, кількість насильства і еротики в аніме, неадекватна поведінка людей, що захоплюються переглядом і колекціонуванням аніме, – отаку, що інколи виливається в патологічні форми (відхід від реальності, агресивність, близька до наркотичної залежність). В країнах Європи і США, японська мультиплікаційна продукція проходить попередню оцінку, з визначенням вікової аудиторії. Іноді, з метою зменшити вікову планку, видавець вирізує з твору дуже відверті або жорстокі кадри.

Багатьом не подобається аніме на емоційному рівні: якщо глядач вважає, що мультфільми створюють тільки для дитячої аудиторії, він очікує і відповідного розвитку сюжету, або відчуваючи дискомфорт від перегляду аніме, розрахованого на юнацьку чи дорослу аудиторії, або відмовляючись від перегляду, створює заочну негативну думку про твір. Також часто глядачам не подобається графічне рішення в аніме – горезвісні «великі очі», або голоси персонажів, через незвичне для європейця звучання слів і вираз емоцій в японській мові.

Велика частина критики аніме, справедлива і по відношенню до будь-якої гілки сучасної масової культури, одним з представників якої, без сумніву, є і японська анімаційна індустрія.

БЕЗ ВОГНЮ НЕ ПРОЖИВЕШ!!!

Література

Иванов Б. А. Введение в японскую анимацию. 2-е изд. – М.: Фонд развития кинематографии; РОФ «Эйзенштейновский центр исследований кинокультуры», 2002. – 336 с ISBN 5-901631-01-3 (1-ше видання можна завантажити з сайта автора)
Гаджиева Е. А. Страна Восходящего Солнца: История и культура Японии. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2006 г.

Нагло вкрав з wikipedia.org!

БЕЗ ВОГНЮ НЕ ПРОЖИВЕШ!!!

Дюнан, молода жінка-воїн, і Бріарей, ветеран кібер-солдат, партнери і коханці. Як членів E.S.W.A.T - елітного спец-загону, службовця Олімпу, їх викликають коли приходить біда. Партнерство двох бійців буде піддано новому випробуванню коли в їх ряди вступить новий боєць - експерементальний Біороїд на ім'я Терей.

Назва: Яблучне зернятко 2: Екс Машина
Оригінальна назва: Appleseed 2: Ex Machina
Рік виходу: 2007
Жанр: Анімаційний, фантастика, драма, містика, детектив
Режисер: Арамакі Сідзі.

Яблучне зернятко- 2

БЕЗ ВОГНЮ НЕ ПРОЖИВЕШ!!!

Опенінг1

Коротко...( самому мподобалось )

А тепер коротко про нього(моя суб'єктивна думка):
Перші серії сюжетом не багаті(ваапше нема), ми спостерігаєм красиву картинку, бої, гонки+бої...
Сюжет починають нам проясняти ближче до середини серій(всього 24), але стараються надолужити те що пропустили в попередніх.
Взвгаліто основна ідея релігійна(умовно), головна редиска вважає себе щось накшталт божим правосуддям і старається очистити світ від неправильних(невірних). Присутня також древня організація, яка колись називалась "Тамплієри" через яких і трапилась ця "катастрофа", але вони усвідомили свою помилку і всіма силами і технологіями(а вони в них досить нормальні) пробують це виправити.
Також йде боротьба між різними героями (хорошими і поганими), більшість з них гине(я тільки десь на 10-14 серії зрозумів хто головний герой), але знаходяться нові і тд.
Це все добро прикрашується досить грамотними(в основному) спецефектами і драйвом.
Тому хто таке любить - дивитись обовязково(мене спочатку поперло серйозно)!

Я прошел сквозь жар огня,
Вслед пылала мне земля,
Ветры пели гимны крови...