..а поезія мені подобаєть..

І знов я чую звуки милі,
це град, о ні це клава пише.
В оцім буденіїм гаю я д***у
знов на С х***ю.
А мож то вірус не фіговий,
то вставим код асемблеровий,
Чи може лаба знов у нас!!!
ТА ні це знов хреновий пост у вас.

Таке життя задрало в жопу!!!
Та клаві все одно,
і повна срань і щирий вірш
звучить однаково на ній.
Бо все у нас життя таке
друкуй друкуй пости в інеті
не думай що тебе помітять бо тут.
Бо це болото і у нім усе смердить багном чужим.

Короче отака срань получилась не судіть суворо бо то не мистецтво а просто глум!!

такий неординарний...перше коли читала навіть викливав посмішку,але коли вловити суть...так суть....до до сміху далеко...

«Життя...»
Життя...Воно прийде й піде,
Все не довговічне в цьому світі,
Ти й не помітиш, як вкраде
Журба твої найкращі миті.
Зупиняєшся на мить і розумієш:
Ти самотня і це добре!
Ні! Ти так здурієш!
Уявити і то страшно,
Що ти постарієш,
У самотності помреш,
Так і не помрієш
Про щасливе те життя,
Якого не мала,
Про сумлінне каяття,
Якого шукала.
Всі забудуть, що була
У світі людина,
Що була вона самотня,
Красива, єдина.
Так, єдина в цілім світі
І горда собою,
Завжди замкнута в собі
В роздумах про долю.
Ніби й правильно жила,
Грошей вдосталь мала,
Та щаслива не була,
Це життя й зламало.
Раз подумала вона:
„Ну а нащо ж жити?
Я щаслива не була
Й не хочу старіти.”
От подумала вона
І так порішила:
Закінчити те життя,
Яким вона жила.

Згодом всі згадають люди,
Що була людина,
Що була вона самотня,
Красива, єдина...
Так, була, бо вже немає,
Помогла їй доля,
Смерть прийшла скоріш, ніж треба –
Така її воля...
___________________________________

«Події під нічним небом»
Тихо. Ніч. Зірки на небі.
Вовки виють у лісах.
Над тобою десять метрів
Глини, цегли і піска.
Ти не можеш зрозуміти
Де ти є і що таке.
Хочеш ти увесь тремтіти:
Де ж то тіло є твоє?
Ти заснув ще вчора вдома,
А проснувся вже в гробу...
Це, напевно, перевтома,
Що навіює тугу.
Ти постукав над собою,
Та звук раптом заглушивсь;
Зрозумів ти, що жахливий
Чорт в тобі вже оселивсь.
Поховали тебе швидше,
Ніж умер ти наяву,
Положили над тобою
Чорну кришку гробову.
І ніхто вже не згадає,
Що хтось був колись такий...
Всі твій спадок розбирають,
Не потрібен ти живий...
______________________________

і трішки чогось позитивнішого))

«Справжні друзі»
Людині дається багато пізнати,
Вона робить лиш те, що захоче.
Їй можна дружити, а можна кохати,
А можна й радіти охоче.
Але і людина дещо повинна:
Що маєш – завжди цінувати,
І сміло вперед до своєї мети
І друзів своїх крокувати.
Бо друзі – це люди, які по життю
Порадять завжди щось хороше,
На правильний шлях все вкажуть тобі,
Як треба – позичать і гроші.
У мене є друзі найкращі у світі,
Я сильно люблю їх усіх,
Без них я не можу ні дня вже прожити,
Бракує мені завжди їх.
Як сваримось – боляче завжди стає,
Не люблю я з ними сваритись,
Отак ще посиджу хвилинки зо дні
Й біжу стрімголов я миритись.
Всі друзі мої – це справжнісінький скарб –
Добрі, привітні й веселі,
Із ними не страшно ні в лютий мороз,
Ні в сильну жару у пустелі.
_______________________________________

якісь то святі люди,аж страшно

Я прокидаюсь щоранку
На Чорнобильській АЕС, і зграї ворон,
Над реактором летять,
Я бухаю в барі "100 рентген"
У мене за спиною висить АКМ,
Якщо до мене причепиться бандит,
ТО 2 кулі в голову і він уже лежить...

Воу-Воу! Я сталкер!

ШО? ДОБІГАВСЯ?! xD

"Самозаперечення"

За добрі слова - у відповідь ножі і кулі,
Мій час невпинно в безодню летить,
Хоч і не повернути вже часи минулі,
Але у серці вічно щось скрипить!

Раз! Два! Не зупинити! мої дні, за вас всіх страждання,
Три! чотири! Скажена карусель! Куля у серце - останнє бажання!!

Моя кров на твоїх руках!
Насолоджуйся нею, відчуй мій страх!
Однак не спіши відзначати перемогу!
Я покажу твою останню дорогу!!!!

ШО? ДОБІГАВСЯ?! xD